Кілька днів тому я повернувся з ASEEES (Association for Slavic, East European, and Eurasian Studies) у Чикаго – найбільшого міжнародного зібрання дослідників слов'янського світу, Східної Європи та Євразії, на яке приїздять тисячі учасників. Звідти завжди привозиш більше розмов, ніж устигаєш осмислити. Цього разу я повернувся з думкою, яка непокоїть мене вже кілька років: що саме відбувається з українською літературою, коли вона стає предметом дедалі ширшого академічного захоплення?